Апостоли слов'янського письма

24 травня, українці разом з усіма іншими слов’янськими народами відзначають День слов’янської писемності й культури. Свято встановлено згідно з Указом Президента від 17 вересня 2004 року, в день вшанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – просвітителів, що відіграли визначну роль у розвитку й становленні слов’янського письменства і культури, покровителів Європи.

Кирило (827–869) і його старший брат Мефодій (815–885) народилися в македонському місті Фессалоніки (тепер Салоніки, Греція) в сім’ї воєначальника. За походженням – болгари. Якщо Кирило був стовідсотковим гуманітарієм – здобув освіту в школі при імператорському дворі Константинополя, а згодом працював патріаршим бібліотекарем і викладав філософію, а потім перебував навіть на дипломатичній службі, то Мефодій був спочатку військовим, правителем однієї з слов’янських областей поблизу Солуня. Військова кар’єра його не вдовольняла, і він став ченцем, а невдовзі й ігуменом одного з монастирів у Малій Азії.

Згодом брати об’єдналися в просвітницькій діяльності – перекладали слов’янською мовою богослужебні книги, самі писали оригінальні твори, проповідували православ’я, виступаючи проти німецького католицького духовенства, відкривали при церквах школи, готували учнів. Вони упорядкували слов’янський алфавіт і переклали на церковнослов’янську (староболгарську) мову Євангеліє.

На початок ХІ ст. на Русі використовувалися дві системи письма – кирилиця і глаголиця. Певною перевагою кирилиці перед глаголицею було відносно простіше накреслення літер. Автором глаголиці вважають Кирила; її літери переважно пов’язані з грецьким алфавітом. Згодом глаголиця лягла в основу кирилиці, на основі якої склалися алфавіти багатьох народів – українців, білорусів, росіян, болгар, македонців, сербів, чорногорців, а також абетки деяких народів середньої Азії. Донедавна кирилецею послуговувалися румуни і молдавани, але потім вони перейшли на латиницю.

Спроби (в т. ч. силоміць) запровадити замість кирилиці латиницю на західноукраїнських землях (у Галичині в ХІХ ст., у Закарпатті – на початку ХХ ст.) були відкинуті. Існує думка, що кирилиця прийшла до Київської Русі з Болгарії разом із старослов’янськими богослужними книгами після офіційного прийняття християнства у 988 році. Найдавнішою точно датованою кириличною книгою є давньоруське Остромирове Євангеліє 1056–1057 років.

Своєю діяльністю Кирило і Мефодій заклали підвалини оригінальної слов’янської писемності й літератури, зокрема болгарської. Щороку 24 травня в усіх слов’янських країнах вшановують пам’ять святих Кирила і Мефодія, а також День слов’янської писемності та культури. На сьогодні близько 252 мільйонів людей в Євразії послуговуються кирилицею як національним алфавітом. 1 січня 2007 року, після приєднання Болгарії до Європейського Союзу, кирилиця стала 3-м офіційним алфавітом ЄС, після латини і грецького письма.

Кожна культура, мова є безцінним надбанням людства, дзеркалом, яке відображає душу народу, його історію, звичаї, уподобання. З нагоди відзначення дня слов’янської писемності і культури до уваги користувачів представлений бібліографічний огляд літератури, який стане корисним викладачам, студентам та всім, хто цікавиться історією слов’янської писемності.

Видатні болгари в історії України / авт.-уклад. Г.Б. Мунін; пер. укр.на болгар.мову Д.І. Павленко.- Київ: Кондор, 2012.- 256 с. : кольор. іл.

Україна і Болгарію пов'язують братерські відносини, багатовікова історія, єдина православна віра, близькість наших мов, культур і традицій, що є міцним фундаментом для дружби між нашими країнами. Наша спільна справа - берегти минуле і впевнено йти разом у майбутнє. Метою цього видання є сприяння формуванню поваги, любові, толерантності в української і болгарської молоді до нашої спадщини шляхом вивчення спільної історії і культури, збереження реліквій і унікальних пам'яток архітектури.

Брайчевський, М. Походження слов’янської писемності / М. Брайчевський ; ред. Л. С. Бойко. – 2-е вид. – К. : Академія, 2002. – 154 с. Дискусійну проблему формування слов'янської писемності автор розглядає у загальному соціокультурному контексті ранньої історії слов'янства, користуючись не лише писемними джерелами, а й величезним археологічним матеріалом. Теоретична глибина і дивовижна ерудиція автора поєднується з умінням просто й цікаво розповісти про найскладніші речі.

Кожевніков, Валентин. Сувора розмова про "язик" і мову / В. Кожевніков. – К. : Панмедія, 2015. – 64 с. В брошурі аналізуються деякі гострі аспекти мовної політики в Україні, формуються вимоги до варіантів вирішення мовного питання в світлі української національної ідеї, на численних прикладах засвідчуються переваги української мови над російською і обґрунтовується думка про недоцільність і навіть шкідливість вивчення російської мови українцями. Викладено цікавий досвід автора щодо власного повернення до української мови. Доведено, що усі культурні російськомовні громадяни неодмінно повинні знати українську мову, бо вона – первинна. Макарчук, Степан Арсентійович. Писемні джерела з історії України / С. А. Макарчук. – Л. : Світ, 1999. – 352 с. : іл., мал., факс. Ця книга – плід багаторічної праці відомого українського історика, професора Степана Арсентійовича Макарчука. У ній в хронологічній послідовності та за видовими ознаками аналізуються писемні джерела з історії України від найдавніших насів до ваших днів, у тому числі твори античних, візантійських і західноєвропейських авторів, літописи, публічні й приватні актові матеріали X–XVII ст., статистично топографічні описи, мемуарна література вітчизняних і зарубіжних авторів, періодика, літературні и діловодні документи державних установ, нормативні діловодні документи політичнкх партій новітнього часу. Подаються відомості про найважливіші археографічні українські, російські та польські видання державні сховища джерел.

Фаріон, Ірина Дмитрівна. Мова – краса і сила : суспіл.-креат. роль укр. мови в ХІ-середині ХІХ ст. / І. Д. Фаріон ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львів. політехніка". – 3-тє вид. – Л. : Вид-во Нац. ун-ту "Львів. політехніка", 2010. – 212 с. : іл. Це дослідження перше в українському мовознавстві, у якому взаємини між мовою і людиною, мовою і нацією, мовою і державою розглянуто в онтологічно-діяхронному розтині: мова не лише передумова буття людини і суспільства - вона основа його творення упродовж століть (від ХІ до середини ХІХ століття). Унікальність і феноменальність української ситуації у тому, що не держава стояла на сторожі мови, а мова забезпечила собою всі можливості для відродження нації та держави. Цей феномен криється у метафоричному визначенні мови як "краси і сили". "Краса" - це найвідкритіший звуковий бік мови, а "сила" - це її суспільно-креативна роль в українському націє- та державотворенні. Краса і сила мови - це те, що "двигнуло з упадку ту масу, якій, бачилося, не було рятунку" (І. Франко). Позаяк мова - справа усіх і кожного, то це нетрадиційне лінгвістичне дослідження адресоване усім мовцям.

Сулейменов, Олжас Омарович. Мова письма: Погляд в доісторію – про походження писемности і мови Малого людства / О. О. Сулейменов ; відп. за вип. А. Савчук. – К. : Юніверс, 2006. – 480 с. Олжас Омарович Сулейменов (1936 р.) – автор двох десятків поетичних книжок. Дослідник давніх писемностей Євразії. Його книжка «Аз і Я» (1975 р.) виступила проти ідей етноцентризму в історичній науці та лінгвістиці. У ній пояснюється метод аналізу слів, які відрізняються від традиційного тим, що походження слова розглядається в генетичному зв'язку з географічним знаком-першоієрогліфом... Мале людство, вважають антропологи, виникло в приекваторіальних районах Африки. Цю версію підтверджують дані «археології мови», які подаються в цій книжці. Розробляється тема взаємозалежного розвитку першої образної писемности та усної мови. Аналіз ієрогліфів свідчить про зв'язки Шумеру, Єгипту, Китаю і Майя (Південна Америка), культур, об'єднаних спільною вірою – сонцепоклонництвом.

Півторак, Григорій Українці : звідки ми і наша мова [Текст] : [монографія] / Г. Півторак ; [ відп. ред. В.Г. Скляренко] ; АН України, ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – К. : Наук. думка, 1993. – 200 с.

У монографії розглядаються джерела мовно-історичних відомостей про наше минуле і на цій науковій базі популярно розповідається про найдавніших мешканців на території сучасної України, про походження слов'ян, перші слов'янські племена й ранньослов'янські культури, роль скіфів у нашій історії, формування південноруських союзів племен як етнічної основи українського народу, виникнення найважливіших діалектних рис, що стали характерними особливостями української мови, пояснюються причини й передумови сучасного діалектного поділу української мови. Подаються відомості про виникнення писемності у східних слов'ян, простежується розвиток двох писемно-літературних мов у Київській Русі – церковнослов'янської та давньоруської, аналізуються мовні особливості творів давньоруської літератури.

Різників, Олекса. Українська мова – спадщина тисячоліть. Чим українська мова багатша за інші? / О. Різників. – Вид. 4-те, оновл. й доп. – К. : Укр. пріоритет : Літ. Україна, 2017. – 200 с.   Для кожної людини найкращою мовою є його власна мова, та, з якою вона стала Людиною. Адже першою й головною функцією мови є Людинотворча функція і лише другою - комунікативна. Для кожного народу його мова є родовою ознакою, адже роль мови в націєтворенні – неперевершена. Мова є дзеркалом буття кожного народу, його душею і голосом у вселюдському хорі народів. То чим наш голос вирізняється з-поміж інших? Які інтонації його тембру є неповторними? Який вік нашої мови? І в чому її неоціненне багатство?На ці та інші питання відповість книга знаного письменника-шістдесятника Олекси Різникова "Українська мова - спадщина тисячоліть".

Олійник, Ольга Борисівна. Світ українського слова : навч. посіб. / О. Б. Олійник ; Ін-т українознавства Київ. ун-ту ім. Т. Шевченка. – К. : Хрещатик, 1994. – 416 с. Навчальний посібник для всіх, хто любить і шанує українське слово, цікавиться питаннями культури української мови. Станівський, М. Ф. Старослов’янська мова / М.Ф. Станівський ; К.: Вища школа, 1983.- 264 с. Анотація: У посібнику висвітлено процес виникнення та розвитку старослов’янських азбук і старослов’янської мови, а також описано фонетичну систему, морфологію та найважливіші особливості синтаксису. Він допоможе студентам підготуватися до творчого дослідження порівняльно-історичної граматики слов’янських мов, глибше пізнати структуру сучасної української мови.