Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених. Невідома кількість жертв - від 3 до 12 мільйонів, але протягом всієї історії людства вважається найбільшою трагедією. До Дня пам’яті жертв голодомору в нашій бібліотеці презентовано книжкову виставку "Біль, що душу рве: голодомор 1933-го". На ній представлено документи та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль спричинені тоталітарним режимом.
Серед представлених книг - М. М. Олефіренко "Пора цвітіння терну", Р. Конквест "Жнива Скорботи", І. Кирій "Голодна весна", А. Гудима "Кара без війни", С. Кульчицький "1933: трагедія голоду". Ці твори вражають документальністю і правдивістю висвітлення злочинів комуністичного режиму, які були спрямовані на підрив національного коріння українського народу та його духу. На десятиліття можна засекретити архіви. Можна змести сліди злочину. Можна переписувати історію на угоду влади. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Правду про страшні події. Це наша історія, і ми повинні знати і пам’ятати її.
Коментарі
Дописати коментар