Крути: і сум, і біль, і вічна слава

До річниці бою під Крутами я провела урок патріотизму "Крути в історії України: подвиг і трагедія" та презентувала тематичну виставку "Крути: і сум, і біль, і вічна слава" та розповіла про ті жахливі часи, які відбулися у січні 1918 року на залізничній станції Крути.

Битва під Крутами відбулась 29 січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний-схід від Києва. Бій тривав 5 годин між 4-тисячною армією Михайла Муравйова та 300-ми національно-свідомими київськими студентами, що захищали підступи до Києва. У перебігу військових дій битва вирішального значення не мала, - та у свідомості багатьох особливого значення набула завдяки героїзму української молоді, яка загинула в нерівному бою біля Крут. На похороні у Києві біля Аскольдової могили президент Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив їм вірш. Десятиліттями історія битви або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками як в закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Лише згодом, у 2006 році, на місці битви встановлено пам'ятник.

Переоцінювати героїчний чин молоді того періоду дуже важко. Їх жертовність стала прикладом у боротьбі за українську незалежність для багатьох поколінь людей і продовжує зараз спонукати до активних дій патріотичну молодь.