Андрій Чайковський увійшов в українську літературу наприкінці XIX століття і працював на її ниві чотири десятиріччя. Його численні оповідання й повісті були високо оцінені Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Осипом Маковеєм.
Андрій Якович Чайковський народився 15 травня 1857 року в місті Самборі на Львівщині в родині дрібного урядовця. Рано залишившись сиротою, жив у своїх родичів. Зростав Андрій у мальовничому краї над Дністром, серед людей працьовитих і співучих, жадібно вбирав у себе казки, легенди, оповіді про минулі часи, прислухався до пісень і парубоцьких жартів. Враження дитинства пізніше прислужилися йому як письменникові.
Він збагатив українську літературу творами, в яких реалістично показав галицьку дійсність, створив картини побуту різних верств населення краю. Чайковський - адвокат написав цілий ряд оповідань та нарисів «з судової зали». Плідно, хоч і з неоднаковим успіхом, працював він в жанрі історичної повісті.
Художня проза Андрія Чайковського мала широкий резонанс. Його твори видавалися у Львові, Коломиї, Чернівцях, Станіславі, Тернополі, Києві, Харкові, Катеринославі, Відні, Празі, Кракові, у США та Канаді.
У тематично розмаїтій творчій спадщині Андрія Чайковського (1857-1935) найбільш вагомою складовою частиною є історична проза письменника. Творенню її автор присвятив майже три десятиліття літературної діяльності.
З нагоди 165 – річчя від дня народження Андрія Чайковського бібліотекарем проведено літературне досьє «Неперевершений майстер історичної повісті», під час якого присутніх було ознайомлено з життєвим і творчим шляхом письменника. Користувачі бібліотеки читали уривки із повістей : "Козацька помста", "За сестрою" та "Богданко".
Коментарі
Дописати коментар